рибчина

РИБЧИ́НА, и, ж.

1. розм. Маленька риба.

*У порівн. На бережку у ставка, На дощечці у млинка Фартух прала дівчина, Плескалась, як рибчина (Укр.. лір. пісні, 1958, 85);

Неначе злякані рибчини, тріпочуть у повітрі дрібненькі вербові листочки (Мушк., Чорний хліб, 1960, 81).

2. Пестливе звертання до дівчини, жінки.

Вийди з хати, дівчино, Потанцюєм, рибчино! (Укр. поети-романтики.., 1968, 460).

Значення в інших словниках

1. рибчина — рибчи́на 1 іменник жіночого роду, істота риба рибчи́на 2 іменник жіночого роду, істота про жінку, дівчину  Орфографічний словник української мови
2. рибчина — -и, ж. 1》 розм. Маленька риба. 2》 Пестливе звертання до дівчини, жінки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рибчина — РИБЧИ́НА, и, ж. 1. розм. Маленька риба. * У порівн. На бережку у ставка, На дощечці у млинка Фартух прала дівчина, Плескалась, як рибчина (з народної пісні); Неначе злякані рибчини, тріпочуть у повітрі дрібненькі вербові листочки (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах
4. рибчина — Рибчи́на, -ни; -чи́ни, -чи́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)