рибчина

РИБЧИ́НА, и, ж.

1. розм. Маленька риба.

* У порівн. На бережку у ставка, На дощечці у млинка Фартух прала дівчина, Плескалась, як рибчина (з народної пісні);

Неначе злякані рибчини, тріпочуть у повітрі дрібненькі вербові листочки (Ю. Мушкетик).

2. Пестливе звертання до дівчини, жінки.

“Може, думаєш, покину? Ні, моя рибчино, Буду ходить, буду любить, Поки не загину!..” (Т. Шевченко);

І Дашкович сміливо почав тенором “Вийди, дівчино! Вийди, рибчино!” Воздвиженський підтягав басом і так ламав українські слова, що панни не могли вдержаться од сміху (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. рибчина — рибчи́на 1 іменник жіночого роду, істота риба рибчи́на 2 іменник жіночого роду, істота про жінку, дівчину  Орфографічний словник української мови
2. рибчина — -и, ж. 1》 розм. Маленька риба. 2》 Пестливе звертання до дівчини, жінки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рибчина — Рибчи́на, -ни; -чи́ни, -чи́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. рибчина — РИБЧИ́НА, и, ж. 1. розм. Маленька риба. *У порівн. На бережку у ставка, На дощечці у млинка Фартух прала дівчина, Плескалась, як рибчина (Укр.. лір. пісні, 1958, 85); Неначе злякані рибчини, тріпочуть у повітрі дрібненькі вербові листочки (Мушк.  Словник української мови в 11 томах