ридикюль
РИДИКЮ́ЛЬ, я, ч., заст. Жіноча сумочка.
Софія витягла з ридикюля кілька срібних монет (Шиян, Вибр., 1947, 281);
Входить Леся. Маленький чемоданчик кладе біля дверей, підходить до столу, дістає з ридикюля фотографію, дивиться (Сміл., Черв. троянда, 1955, 48).
Словник української мови (СУМ-11)