ридван
РИДВА́Н, а, ч. У XVIII — на початку XIX ст. — велика карета для далеких подорожей, запряжена 6-12 кіньми.
Поїхала [Венера] в своїм ридвані, Мов Сотника якого пані (Котл., І, 1952, 109);
Курною, роз’їждженою дорогою, плавно похитуючись на високих ресорах, м’яко котився ридван (Мушк., Серце.., 1962, 316).
Словник української мови (СУМ-11)