ридаючий
РИДА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до рида́ти.
Ридаюча дівчина і її старий батько були вже далеко (Фр., VII, 1951, 144);
— Траам-та, трам-та, тру-ру-ру-ра-рам!.. — несподівано ударила в безлюдні далі, у синє небо могучими згуками походного маршу дзвінка, ридаюча мідь (Вас., II, 1959, 45).
Словник української мови (СУМ-11)