рийка
РИ́ЙКА, и, ж.
1. Жук, що живиться перев. гноєм.
2. діал. П’ятачок у свині.
Вони [свині] не хотіли [їсти]. Жмурили сонні маленькі очі, здіймали вгору чисті кругленькі рийки (Коцюб., І, 1955, 51).
Словник української мови (СУМ-11)РИ́ЙКА, и, ж.
1. Жук, що живиться перев. гноєм.
2. діал. П’ятачок у свині.
Вони [свині] не хотіли [їсти]. Жмурили сонні маленькі очі, здіймали вгору чисті кругленькі рийки (Коцюб., І, 1955, 51).
Словник української мови (СУМ-11)