рийка

ГНОЙОВИ́К (жук, що живиться гноєм), ГНОЙОВИ́Й ЖУК, ГНОЯ́К, РИ́ЙКА, СКАРАБЕ́Й. Раптом його увагу привернули гнойовики, що летіли один за одним в одному напрямку (В. Гжицький); В коричневому галіфе, гімнастерці — весь був (Генріх) коричневий, як гнойовий жук (С. Чорнобривець); В присиваському степу в розпалі літа багато комах, особливо кобилки й коники, південні жуки — повільні чорниші і гнойовики-скарабеї (з журналу).

РИ́ЛО (видовжена передня частина голови деяких тварин); П'ЯТАЧО́К розм., ХРЮ́КАЛО розм., РИ́ЙКА діал. (у свині). У хлівці загуркотів кабанчик, кидав рилом пусте корито (Григорій Тютюнник); Виготовили й маски... Хто козу начепив, хто цапа, хто вівцю, а я собі вибрав хрюкало (О. Ковінька); Жмурили (свині) сонні маленькі очі, здіймали вгору чисті кругленькі рийки і так ніжно стогнали: ох! о-ох!.. наче хазяйка (М. Коцюбинський). — Пор. 1. мо́рда.

Значення в інших словниках

1. рийка — ри́йка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. рийка — -и, ж. 1》 Жук, що живиться перев. гноєм. 2》 діал. П'ятачок у свині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рийка — РИ́ЙКА, и, ж. 1. Жук, що живиться перев. гноєм. 2. діал. П'ятачок у свині. Вони [свині] не хотіли [їсти]. Жмурили сонні маленькі очі, здіймали вгору чисті кругленькі рийки (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
4. рийка — РИ́ЙКА, и, ж. 1. Жук, що живиться перев. гноєм. 2. діал. П’ятачок у свині. Вони [свині] не хотіли [їсти]. Жмурили сонні маленькі очі, здіймали вгору чисті кругленькі рийки (Коцюб., І, 1955, 51).  Словник української мови в 11 томах
5. рийка — Рийка, -ки ж. Навозный жукъ. Scarabaeus stercorarius. Вх. Пч. II. 27.  Словник української мови Грінченка