робітня
РОБІ́ТНЯ, і, ж., діал. Майстерня.
Вся хата має вигляд не то скульпторської студії, не то робітні гончара; багато недокінченої роботи (Л. Укр., III, 1952, 44);
*Образно. Гете видав свою переписку з Шіллером, свої спомини.., де сучасники уперше могли заглянути в духовну робітню великих поетів (Фр., XVI, 1955, 391);
// Цех.
В канцелярії записали їх [робітників] прізвища і повели на фабрику. Проходили через широкі окремі робітні (Ірчан, II, 1953, 271).
Словник української мови (СУМ-11)