ровик

РО́ВИК, а, ч. Зменш. до рів.

Галкін добрався до краю ровика, туди, де виразно було чути гуркіт моторів (Петльов., Хотинці, 1949, 220);

Віктор примостився у глибокому ровику. За шию сипалася кора, падали мокрі грудки землі (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 515).

Значення в інших словниках

1. ровик — ро́вик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ровик — -а, ч. Зменш. до рів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ровик — РО́ВИК, а, ч. Зменш. до рів. Галкін добрався до краю ровика, туди, де виразно було чути гуркіт моторів (В. Петльований); Віктор примостився у глибокому ровику. За шию сипалася кора, падали мокрі грудки землі (П. Автомонов).  Словник української мови у 20 томах