розбризканий

РОЗБРИ́ЗКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розбри́зкати.

Ярошенко побіг [до санітарів], зоставивши після себе кров, розбризкану на сухому грудді, на білій, повитій по стеблах, березці (Гончар, Людина.., 1960, 94);

// У знач. прикм.

Підіймаючи навколо себе сяйво розбризканих хвиль, машини вже впевнено видиралися на протилежний берег (Гончар, III, 1959, 416);

Згадалось Дмитрові осіннє поле, над дорогами поранковим туманом колишуться червоні проса, розбризканими самоцвітами переливається озимина (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 614);

// розбри́зкано, безос. присудк. сл.

Степ щодалі ставав чарівнішим. Уся поверхня здавалася зеленозолотим океаном, на якому розбризкано мільйони різних квіток (Довж., І, 1958, 226).

Значення в інших словниках

1. розбризканий — розбри́зканий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розбризканий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розбризкати. || розбризкано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розбризканий — РОЗБРИ́ЗКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розбри́зкати. Ярошенко побіг [до санітарів], зоставивши після себе кров, розбризкану на сухому грудді, на білій, повитій по стеблах, березці (О. Гончар); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. розбризканий — Розбри́зканий, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)