розбризканий
РОЗБРИ́ЗКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розбри́зкати.
Ярошенко побіг [до санітарів], зоставивши після себе кров, розбризкану на сухому грудді, на білій, повитій по стеблах, березці (Гончар, Людина.., 1960, 94);
// У знач. прикм.
Підіймаючи навколо себе сяйво розбризканих хвиль, машини вже впевнено видиралися на протилежний берег (Гончар, III, 1959, 416);
Згадалось Дмитрові осіннє поле, над дорогами поранковим туманом колишуться червоні проса, розбризканими самоцвітами переливається озимина (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 614);
// розбри́зкано, безос. присудк. сл.
Степ щодалі ставав чарівнішим. Уся поверхня здавалася зеленозолотим океаном, на якому розбризкано мільйони різних квіток (Довж., І, 1958, 226).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розбризканий — розбри́зканий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розбризканий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розбризкати. || розбризкано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розбризканий — РОЗБРИ́ЗКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розбри́зкати. Ярошенко побіг [до санітарів], зоставивши після себе кров, розбризкану на сухому грудді, на білій, повитій по стеблах, березці (О. Гончар); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
- розбризканий — Розбри́зканий, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)