1. Словник української мови у 20 томах

розбризканий

РОЗБРИ́ЗКАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розбри́зкати.

Ярошенко побіг [до санітарів], зоставивши після себе кров, розбризкану на сухому грудді, на білій, повитій по стеблах, березці (О. Гончар);

// у знач. прикм.

Підіймаючи навколо себе сяйво розбризканих хвиль, машини вже впевнено видиралися на протилежний берег (О. Гончар);

Згадалось Дмитрові осіннє поле, над дорогами поранковим туманом колишуться червоні проса, розбризканими самоцвітами переливається озимина (М. Стельмах);

// розбри́зкано, безос. пред.

Степ щодалі ставав чарівнішим. Уся поверхня здавалася зеленозолотим океаном, на якому розбризкано мільйони різних квіток (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбризканий — розбри́зканий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розбризканий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розбризкати. || розбризкано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбризканий — Розбри́зканий, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розбризканий — РОЗБРИ́ЗКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розбри́зкати. Ярошенко побіг [до санітарів], зоставивши після себе кров, розбризкану на сухому грудді, на білій, повитій по стеблах, березці (Гончар, Людина.., 1960, 94); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах