розбриканий
РОЗБРИ́КАНИЙ, а, е, розм., рідко.
1. Який розбрикався.
*У порівн. Я став, мов розбрикане теля, що стукнеться лобом о стіну (Фр., IV, 1950, 221).
2. перен. Який виявляє норовистість, капризує.
Нарешті трудящим терпець урвався, і вони закликали розбриканого кардинала до порядку (Мельн., Поріддя.., 1959, 92).
Словник української мови (СУМ-11)