розбрикатися

РОЗБРИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.

1. Почати брикатися (про копитних тварин).

2. перен. Почати виявляти норовистість, капризувати.

[Дрейсігер:] Нехай вже тепер хто прийде та наверне його на розум. Він уже тепер розбрикався. Він тепер на вас нарікає.. Йому тепер і се не в лад, і те не до мислі (Л. Укр., IV, 1954, 240).

Значення в інших словниках

1. розбрикатися — розбрика́тися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розбрикатися — -аюся, -аєшся, док., розм. 1》 Почати брикатися (про копитних тварин). 2》 перен. Почати виявляти норовистість, капризувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розбрикатися — РОЗБРИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. 1. Почати брикатися (про копитних тварин). 2. перен. Почати виявляти норовистість, капризувати. [Дрейсігер:] Нехай вже тепер хто прийде та наверне його на розум. Він уже тепер розбрикався.  Словник української мови у 20 томах
4. розбрикатися — Розбрикатися, -каюся, -єшся гл. Приняться лягать. Коні ся розбрикали, шальвію подоптали. Чуб. V. 64.  Словник української мови Грінченка