1. Словник української мови в 11 томах

розбрикатися

РОЗБРИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.

1. Почати брикатися (про копитних тварин).

2. перен. Почати виявляти норовистість, капризувати.

[Дрейсігер:] Нехай вже тепер хто прийде та наверне його на розум. Він уже тепер розбрикався. Він тепер на вас нарікає.. Йому тепер і се не в лад, і те не до мислі (Л. Укр., IV, 1954, 240).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбрикатися — розбрика́тися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розбрикатися — -аюся, -аєшся, док., розм. 1》 Почати брикатися (про копитних тварин). 2》 перен. Почати виявляти норовистість, капризувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбрикатися — РОЗБРИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. 1. Почати брикатися (про копитних тварин). 2. перен. Почати виявляти норовистість, капризувати. [Дрейсігер:] Нехай вже тепер хто прийде та наверне його на розум. Він уже тепер розбрикався. Словник української мови у 20 томах
  4. розбрикатися — Розбрикатися, -каюся, -єшся гл. Приняться лягать. Коні ся розбрикали, шальвію подоптали. Чуб. V. 64. Словник української мови Грінченка