розбрунькований

РОЗБРУНЬКО́ВАНИЙ, а, е. Який розтулився, розкрився (про бруньки, квіти, листя).

З дерев, з молодого, щойно розбрунькованого листя капала вода і від того весняна ніч була сповнена шурхоту та шелесту, хоч, навколо — жодної живої душі (Речм., Весн. грози, 1961, 160);

*Образно. Зоя має діло з телятами. Взимку порає їх, влітку пасе, радіє тим, що колгоспну череду виплекує та заразом ховає у лісі свою розбруньковану молодість (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 206);

// Який покрився листям, квітами, сережками (про дерево).

Могутньо тягло звідусіль прісними запахами весни, свіжих вод, розбрунькованих верб… (Гончар, Таврія, 1952, 18).

Значення в інших словниках

1. розбрунькований — розбрунько́ваний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. розбрунькований — -а, -е. Який розтулився, розкрився (про бруньки, квіти, листя). || Який покрився листям, квітами, сережками (про дерево).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розбрунькований — РОЗБРУНЬКО́ВАНИЙ, а, е. Який розтулився, розкрився (про бруньки, квіти, листя). З дерев, з молодого, щойно розбрунькованого листя капала вода, і від того весняна ніч була сповнена шурхоту та шелесту, хоч, навколо – жодної живої душі (В.  Словник української мови у 20 томах