розбухикатися
РОЗБУХИ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Почати сильно, багато бухикати, кашляти.
— Це вже дід твій запалив люльку та розшвендявся та розбухикався так, що й мертвого розбудить (Збан., Мор. чайка, 1959, 90).
Словник української мови (СУМ-11)