розбійний
РОЗБІ́ЙНИЙ, а, е. Стос. до розбою.
Не піратські походи мені у розбійнім ввижались вогні. Лише щастя тим людям бажав — А не крові, знущань і заграв! (Брат., Пісня.., 1953, 84);
На землі, між камінням, кров і розвіяне пір’я — покидьки від сніданку. Роман затиснув губи. Якусь мить він постояв на місці розбійного бенкету, потім тихо рушив далі (Донч., II, 1956, 276);
// Який займається розбоєм.
Народи! Дружними рядами Проти розбійних ворогів, Бо правда — в нас, бо правда — з нами, Бо з нами сонце всіх віків! (Рильський, II, 1960, 85).
Словник української мови (СУМ-11)