1. Словник української мови в 11 томах

розбійний

РОЗБІ́ЙНИЙ, а, е. Стос. до розбою.

Не піратські походи мені у розбійнім ввижались вогні. Лише щастя тим людям бажав — А не крові, знущань і заграв! (Брат., Пісня.., 1953, 84);

На землі, між камінням, кров і розвіяне пір’я — покидьки від сніданку. Роман затиснув губи. Якусь мить він постояв на місці розбійного бенкету, потім тихо рушив далі (Донч., II, 1956, 276);

// Який займається розбоєм.

Народи! Дружними рядами Проти розбійних ворогів, Бо правда — в нас, бо правда — з нами, Бо з нами сонце всіх віків! (Рильський, II, 1960, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбійний — розбі́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. розбійний — -а, -е. Стос. до розбою. || Який займається розбоєм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбійний — РОЗБІ́ЙНИЙ, а, е. Стос. до розбою. Не піратські походи мені у розбійнім ввижались вогні. Лише щастя тим людям бажав – А не крові, знущань і заграв! (Р. Братунь); На землі, між камінням, кров і розвіяне пір'я – покидьки від сніданку. Роман затиснув губи. Словник української мови у 20 томах
  4. розбійний — Розбійний, -а, -е Взятый разбоемъ. Розбійні речі. Словник української мови Грінченка