розбійний
РОЗБІ́ЙНИЙ, а, е.
Стос. до розбою.
Не піратські походи мені у розбійнім ввижались вогні. Лише щастя тим людям бажав – А не крові, знущань і заграв! (Р. Братунь);
На землі, між камінням, кров і розвіяне пір'я – покидьки від сніданку. Роман затиснув губи. Якусь мить він постояв на місці розбійного бенкету, потім тихо рушив далі (О. Донченко);
// Який займається розбоєм.
Народи! Дружними рядами Проти розбійних ворогів, Бо правда – в нас, бо правда – з нами, Бо з нами сонце всіх віків! (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розбійний — розбі́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- розбійний — -а, -е. Стос. до розбою. || Який займається розбоєм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розбійний — РОЗБІ́ЙНИЙ, а, е. Стос. до розбою. Не піратські походи мені у розбійнім ввижались вогні. Лише щастя тим людям бажав — А не крові, знущань і заграв! (Брат., Пісня.., 1953, 84); На землі, між камінням, кров і розвіяне пір’я — покидьки від сніданку. Словник української мови в 11 томах
- розбійний — Розбійний, -а, -е Взятый разбоемъ. Розбійні речі. Словник української мови Грінченка