1. Словник української мови в 11 томах

розбій

РОЗБІ́Й, бо́ю, ч. Напад з метою пограбування, який супроводжується погрозами, насильством, убивством і т. ін.

— Голодному, кажуть, і розбій не страшний (Мирний, IV, 1955, 359);

Шибеник похнюпився й говорить: — Я вас і не думав убивати, але мене голод сюди погнав. Ми з мамою вмираємо без хліба. І я мусив іти на розбій (Три золоті сл., 1968, 140);

Торгівля [на ярмарку] ішла не дуже, щоб дуже, але з-під поли можна було дістати не тільки саму дивовижну, розбоєм добуту одежину, а навіть пантові пілюлі й ручні кулемети (Стельмах, II, 1962, 155);

// перен., розм. Насильство, здирство, утиски і т. ін. щодо кого-небудь.

Щоб хоч трохи очуматись, він пішов походити по ярмарку.. — Це розбій! це здирство панське! — чує Чіпка, як гукають селяни під яткою (Мирний, І, 1949, 393);

— Знахабнілі дідичі дійшли до того, що почали закріпачувати навіть заслужених значних козаків і старшин, по суті таких же дворян, як вони самі. Це розбій серед білого дня!.. (Добр., Очак. розмир, 1965, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбій — (бійка з певною метою) розбійництво, розбишацтво. Словник синонімів Полюги
  2. розбій — розбі́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. розбій — Розбишацтво, грабунок, грабіж, бандитизм, харцизство; розбійство. Словник синонімів Караванського
  4. розбій — -бою, ч. Напад з метою пограбування, який супроводжується погрозами, насильством, убивством і т. ін. || перен., розм. Насильство, здирство, утиски і т. ін. щодо кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розбій — Харцизацтво, розбишацтво, див. розбійник, рабівник, бандит Словник чужослів Павло Штепа
  6. розбій — РОЗБІ́Й, бо́ю, ч. Напад з метою пограбування, який супроводжується погрозами, насильством, убивством і т. ін. – Голодному, кажуть, і розбій не страшний (Панас Мирний); Шибеник похнюпився й говорить: – Я вас і не думав убивати, але мене голод сюди погнав. Словник української мови у 20 томах
  7. розбій — БАНДИТИ́ЗМ (злочинна діяльність озброєних груп або осіб, спрямована на грабежі, розбої, вбивства); ГАНГСТЕРИ́ЗМ (перев. стосовно США, інших зарубіжних країн — організований розгалужений бандитизм). Словник синонімів української мови
  8. розбій — Розбі́й, -бо́ю, -бо́єві, -бо́єм; -бо́ї, -їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. розбій — Розбій, -бою м. 1) Разбой. 2) Разбойникъ. Іди, сину, в темні ліси, нехай тебе розбій забє. Гол. І. 173. Словник української мови Грінченка