розбійний
РОЗБІ́ЙНИЙ, а, е.
Стос. до розбою.
Не піратські походи мені у розбійнім ввижались вогні. Лише щастя тим людям бажав – А не крові, знущань і заграв! (Р. Братунь);
На землі, між камінням, кров і розвіяне пір'я – покидьки від сніданку. Роман затиснув губи. Якусь мить він постояв на місці розбійного бенкету, потім тихо рушив далі (О. Донченко);
// Який займається розбоєм.
Народи! Дружними рядами Проти розбійних ворогів, Бо правда – в нас, бо правда – з нами, Бо з нами сонце всіх віків! (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)