розвитий
РОЗВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розви́ти;
// У знач. прикм.
Широкий битий гостинець тягнувся, як розвитий звій полотна серед зеленого лісу (Кобр., Вибр., 1954, 75);
Іспанія, кров’ю народу полита, Сьогодні приснилась мені. Я бачив над нею знамено розвите І небо в диму та в огні (Перв., І, 1958, 188).
Словник української мови (СУМ-11)