розвінчання

РОЗВІНЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розвінча́ти.

Поема «Демон» не апофеоз «демонізму», а розвінчання його (Рильський, III, 1956, 207);

Типове для Лесі Українки, Коцюбинського — це не тільки викриття й розвінчання буржуазних ідей і їх носіїв, а й ствердження того нового, що народжувалося й зростало в революційній боротьбі народу (Іст. укр. літ.. І, 1954, 597).

Значення в інших словниках

1. розвінчання — розвінча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розвінчання — -я, с. Дія за знач. розвінчати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розвінчання — РОЗВІНЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розвінча́ти. Поема “Демон” не апофеоз “демонізму”, а розвінчання його (М. Рильський); Д. І. Менделєєв організував комісію для розвінчання модного в той час спіритизму (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. розвінчання — ВИКРИТТЯ́ (виявлення й засудження чогось негативного в кому-, чому-небудь), РОЗВІНЧА́ННЯ. Центральний конфлікт цієї комедії пов'язаний з викриттям міщанства (з журналу); Однією з важливих тем сатири була й залишається тема розвінчання бюрократизму в найрізноманітніших його виявах (з газети).  Словник синонімів української мови