розгудітися
РОЗГУДІ́ТИСЯ і РОЗГУСТИ́СЯ, гуду́ся, гуде́шся, док., розм. Почати часто і сильно гудіти, густи, не перестаючи.
Розгулись заводи, розшумілись води, в’яне моє серце, в’яне з насолоди (Сос., Близька далина, 1960, 221);
// Почати монотонно дзижчати (про комах).
Словник української мови (СУМ-11)