розгуканий
РОЗГУ́КАНИЙ, а, е, рідко.
1. Який вийшов з нормального стану.
Нерви такі розгукані, що їх не можна опанувати (Стеф., III, 1954, 227).
2. Який розбушувався, розігрався (про явища природи).
Мов розгукана буря, впали на них [монголів] тухольські молодці (Фр., VI, 1951, 85);
Черемош гуде, грізний, дужий, розгуканий (Круш., Буденний хліб.., 1960, 392).
Словник української мови (СУМ-11)