розгуканий

БУРХЛИ́ВИЙ (про стихійні сили, явища природи — який буяє, бушує, виявляється з великою силою), БУ́ЙНИЙ, РОЗГУ́ЛЬНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ, РОЗБУЯ́ЛИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ, РОЗГУ́КАНИЙ діал. (який досяг великої інтенсивності, сили в своєму вияві); НАВА́ЛЬНИЙ (швидкий і напружений). За вікном надворі бурхлива негода зимова (І. Ле); Буйний вітер; Весна прийшла в Донбас рання, буйна, дружна (В. Собко); Над донецькими степами.. мела розгульна віхола (В. Собко); Розбурханий вітер по полю гуляє, лозини та квіти додолу схиляє (Н. Забіла); Тисячі їх зникало в ті дні, серед гуркоту фронтів, серед розбушованих пожеж (О. Гончар); Ми бачимо серед пітьми свій шлях; Нехай гроза, хай вітри розбуялі (М. Рильський); Ще ярими дощами весна не сипне, а жайворонок виманює господаря з плугом (М. Стельмах); Безугавні хвилі заливали човни. Старі козаки зле кепкували з розгнузданої стихії (С. Добровольський); Після навального дощу.. під ногами розбризкувалася розквашена земля (І. Ле). — Пор. 1. шале́ний.

Значення в інших словниках

1. розгуканий — Ошалілий [IV] — розбурханий [XIX] Енергічний намісник (гр. Казімір Бадені) захотів показати з себе Вергілійового Нептуна і енергічним «quosegol» в одній хвилі спинити розгукані хвилі еміграції. [XIX]  Словник з творів Івана Франка
2. розгуканий — розгу́каний дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
3. розгуканий — -а, -е, рідко. 1》 Який вийшов з нормального стану. 2》 Який розбурхався, розігрався (про явища природи).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розгуканий — РОЗГУ́КАНИЙ, а, е, рідко. 1. Який вийшов з нормального стану. Нерви такі розгукані, що їх не можна опанувати (В. Стефаник). 2. Який розбушувався, розігрався (про явища природи). Мов розгукана буря, впали на них [монголів] тухольські молодці (І.  Словник української мови у 20 томах
5. розгуканий — розгу́каний свавільний, некерований (ст): Це здебільша був результат майстрування “сцизориками” (кишеньковими ножиками) або й “майхрами” (пружиновими ножами), які належали до неодмінного акцесуару дещо розгуканої молоді великого міста (Процюк)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. розгуканий — РОЗГУ́КАНИЙ, а, е, рідко. 1. Який вийшов з нормального стану. Нерви такі розгукані, що їх не можна опанувати (Стеф., III, 1954, 227). 2. Який розбушувався, розігрався (про явища природи). Мов розгукана буря, впали на них [монголів] тухольські молодці (Фр.  Словник української мови в 11 томах