розгуканий
РОЗГУ́КАНИЙ, а, е, рідко.
1. Який вийшов з нормального стану.
Нерви такі розгукані, що їх не можна опанувати (В. Стефаник).
2. Який розбушувався, розігрався (про явища природи).
Мов розгукана буря, впали на них [монголів] тухольські молодці (І. Франко);
Черемош гуде, грізний, дужий, розгуканий (А. Крушельницький).
Словник української мови (СУМ-20)