розгукатися
РОЗГУКА́ТИСЯ¹, а́ється, док., рідко.
Розбушуватися, розігратися (про природу).
Тою порою, що спінений Понт розгукався і плеще, Вчув і стривожився вельми Нептун, – що негода зірвалась (М. Зеров).
РОЗГУКА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, док., рідко.
1. Те саме, що розкрича́тися.
Коняка злякалася крику й понесла, Ситник розгукався ще більше (П. Загребельний).
2. Довго кликати, гукати когось.
РОЗГУ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док., рідко.
Сильно, тривалий час гу́кати.
Словник української мови (СУМ-20)