розгукатися

РОЗКРИЧА́ТИСЯ (почати дуже кричати), РОЗШУМІ́ТИСЯ, РОЗРЕПЕТУВА́ТИСЯ розм., РОЗГАЛАСУВА́ТИСЯ розм., РОЗГОРЛА́ТИСЯ розм., РОЗЛЕМЕНТУВА́ТИСЯ розм., РОЗҐВАЛТУВА́ТИСЯ розм., РОЗГУКА́ТИСЯ розм., РОЗПОРОЩА́ТИСЯ розм.; РОЗЗІПА́ТИСЯ розм. (багато й довго); РОЗКВИ́ЛИТИСЯ розм. (про птахів). Тадзьо, котрий у третій кімнаті сидів досі тихо, нагадав собі буки і розкричався заново (О. Маковей); Він не хотів розуміти. Розшумівся, як самовар, що ось-ось має збігати (М. Коцюбинський); — Чого це ти, Денисе, так розрепетувався? (І. Нечуй-Левицький); — Ну чого ти розгаласувалася, дочко? (О. Гончар); Старі вантажники гримнули на них: — Та цитьте! Розгорлалися, як гуси! (З. Тулуб); Перекупки чогось розґвалтувались на базарі (Словник Б. Грінченка); Коняка злякалася крику й понесла, Ситник розгукався ще більше (П. Загребельний); — Хіба я водюся з ними, що вони мені ними очі вибивають? — розпорощалася Христя (Панас Мирний); Дитина роззіпалась (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. розгукатися — розгу́катися дієслово доконаного виду розбушуватися рідко розгука́тися дієслово доконаного виду розкричатися рідко  Орфографічний словник української мови
2. розгукатися — див. кричати  Словник синонімів Вусика
3. розгукатися — I -ається, док., рідко. Розбушуватися, розігратися (про природу). II -аюся, -аєшся, док., рідко. Те саме, що розкричатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розгукатися — РОЗГУКА́ТИСЯ¹, а́ється, док., рідко. Розбушуватися, розігратися (про природу). Тою порою, що спінений Понт розгукався і плеще, Вчув і стривожився вельми Нептун, – що негода зірвалась (М. Зеров). РОЗГУКА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, док., рідко.  Словник української мови у 20 томах
5. розгукатися — РОЗГУКА́ТИСЯ¹, а́ється, док., рідко. Розбушуватися, розігратися (про природу). Тою порою, що спінений Понт розгукався і плеще, Вчув і стривожився вельми Нептун, — що негода зірвалась (Зеров, Вибр., 1966, 224). РОЗГУКА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, док., рідко.  Словник української мови в 11 томах
6. розгукатися — Розгукатися, -каюся, -єшся гл. Раскричаться, зовя кого нибудь.  Словник української мови Грінченка