розгукатися
РОЗГУКА́ТИСЯ¹, а́ється, док., рідко. Розбушуватися, розігратися (про природу).
Тою порою, що спінений Понт розгукався і плеще, Вчув і стривожився вельми Нептун, — що негода зірвалась (Зеров, Вибр., 1966, 224).
РОЗГУКА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, док., рідко. Те саме, що розкрича́тися.
Коняка злякалася крику й понесла, Ситник розгукався ще більше (Загреб., Диво, 1968, 77).
Словник української мови (СУМ-11)