розкарячений

РОЗКАРЯ́ЧЕНИЙ, а, е, розм.

1. Незграбно вигнутий, розчепірений.

Верби над шляхом були схожі на довгі руки, що вирвались із нетрів і закам’яніли — холодні, мертві, з розкаряченими пальцями (Скл., М. Щорс, 1938, 70);

Важко переставляючи розкарячені ноги, сопів Теофан з мішком на плечах (Цюпа, Грози.., 1961, 148).

2. Те саме, що розкаря́куватий 2.

Перед очима у нас були кострубаті, розкарячені пні (Мур., Бук. повість, 1959, 304).

Значення в інших словниках

1. розкарячений — розкаря́чений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розкарячений — див. карячкуватий; кривий  Словник синонімів Вусика
3. розкарячений — -а, -е, розм. 1》 Незграбно вигнутий, розчепірений. 2》 Те саме, що розкарякуватий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розкарячений — РОЗКАРЯ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Незграбно вигнутий, розчепірений. Верби над шляхом були схожі на довгі руки, що вирвались із нетрів і закам'яніли – холодні, мертві, з розкаряченими пальцями (С.  Словник української мови у 20 томах