1. Словник української мови в 11 томах

розкарячений

РОЗКАРЯ́ЧЕНИЙ, а, е, розм.

1. Незграбно вигнутий, розчепірений.

Верби над шляхом були схожі на довгі руки, що вирвались із нетрів і закам’яніли — холодні, мертві, з розкаряченими пальцями (Скл., М. Щорс, 1938, 70);

Важко переставляючи розкарячені ноги, сопів Теофан з мішком на плечах (Цюпа, Грози.., 1961, 148).

2. Те саме, що розкаря́куватий 2.

Перед очима у нас були кострубаті, розкарячені пні (Мур., Бук. повість, 1959, 304).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкарячений — розкаря́чений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. розкарячений — див. карячкуватий; кривий Словник синонімів Вусика
  3. розкарячений — -а, -е, розм. 1》 Незграбно вигнутий, розчепірений. 2》 Те саме, що розкарякуватий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розкарячений — РОЗКАРЯ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Незграбно вигнутий, розчепірений. Верби над шляхом були схожі на довгі руки, що вирвались із нетрів і закам'яніли – холодні, мертві, з розкаряченими пальцями (С. Словник української мови у 20 томах