розквітчаний

РОЗКВІ́ТЧАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розквітча́ти.

2. у знач. прикм. Який покрився, встелився квітами, буяє цвітінням.

Усі хатки у розквітчаних садках, як у білих вінках (Вовчок, VI, 1956, 275).

Значення в інших словниках

1. розквітчаний — розкві́тчаний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розквітчаний — див. прикрашений  Словник синонімів Вусика
3. розквітчаний — [роузкв’іч:анией і роускв’іч:анией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. розквітчаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розквітчати. 2》 у знач. прикм.Який покрився, встелився квітами, буяє цвітінням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розквітчаний — РОЗКВІ́ТЧАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розквітча́ти. Виходила [Лександра] в ярмаркові дні або на свята на рогатинський ринок, надягнувши білий, розквітчаний гаптуванням сардак, взувши червоні сап'янці (П. Загребельний). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах