розколошкати

РОЗКОЛО́ШКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.

1. Спонукати кого-небудь до дії.

Маша оббігла намети і всіх, навіть найвайлуватіших, розколошкала: — Грати! (Гончар, Маша.., 1959, 87);

// Змусити прокинутися від сну; розбудити.

Заснув князь перед самим світанком і чи й спав, чи й не спав, а ще й не сіріло, розколошкав усіх челядинців (Загреб., Диво, 1968, 230);

// Налякавши, примусити кого-небудь розбігтися у різні боки.

— Годі, годі, не треба [пищати]! Чула вже! Ти мені всіх курей розколошкаєш (Донч., VI, 1957, 486).

2. Розпатлати, скуйовдити (волосся).

3. перен. Розгромити в бою, бійці, сутичці; знищити.

Розколошкати ворожу колону.

Значення в інших словниках

1. розколошкати — розколо́шкати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розколошкати — -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Спонукати кого-небудь до дії. || Змусити прокинутися від сну; розбудити. || Налякавши, примусити кого-небудь розбігтись у різні боки. 2》 Розпатлати, скуйовдити (волосся). 3》 перен. Розгромити в бою, бійці, сутичці; знищити.  Великий тлумачний словник сучасної мови