розкурений

РОЗКУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкури́ти 1.

Пугач подав йому свою розкурену люльку. Данило попахкав нею, тоді почав розповідати (Гжицький, Опришки, 1962, 213).

Значення в інших словниках

1. розкурений — розку́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розкурений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкурити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкурений — РОЗКУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розкури́ти 1. Пугач подав йому свою розкурену люльку. Данило попахкав нею, тоді почав розповідати (В. Гжицький).  Словник української мови у 20 томах