розлютований

РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч до розлютува́ти.

Дуже сумно дивитися на людину, яка вічно розлютована .., на всіх гримає і всіх готова покусати (Сам., II, 1958, 304);

В перший раз почув, як то дзижчать над головою кулі: як якась оса, надзвичайно зла і розлютована до краю (Вас., Незібр. тв., 1941, 210).

2. у знач. прикм. Дуже роздратований; лютий.

Побігла Горпина додому розлютована, роздосадувана (Л. Янов., І, 1959, 340);

Хвиля дружного сміху жбурнула розлютованого багача на Романа (Стельмах, Хліб.., 1959, 29);

// Який виражає лють, гнів, злість.

Він… упав на кушетку, закрився буркою… Потім виглянув з-під бурки одним розлютованим оком, очевидно, щось вирішивши (Довж., І, 1958, 196);

Стався постріл. У відповідь мені був дикий рев розлютованого звіра (Трубл., І, 1955, 161);

На щастя, Андрій не розлучався з батогом і тепер усю свою спритність мусив показати перед розлютованим псом (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 33).

Значення в інших словниках

1. розлютований — розлюто́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розлютований — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
3. розлютований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розлютувати. 2》 у знач. прикм. Дуже роздратований; лютий. || Який виражає лють, гнів, злість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розлютований — РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розлютува́ти¹. Дуже сумно дивитися на людину, яка вічно розлютована.., на всіх гримає і всіх готова покусати (В.  Словник української мови у 20 томах
5. розлютований — ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті), РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ'Ю́ШЕНИЙ розм., Я́РОСЛИВИЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. розлютований — Розлюто́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)