розлютований

РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розлютува́ти¹.

Дуже сумно дивитися на людину, яка вічно розлютована.., на всіх гримає і всіх готова покусати (В. Самійленко);

В перший раз почув, як то дзижчать над головою кулі: як якась оса, надзвичайно зла і розлютована до краю (С. Васильченко).

2. у знач. прикм. Дуже роздратований; лютий.

Побігла Горпина додому розлютована, роздосадувана (Л. Яновська);

Хвиля дружного сміху жбурнула розлютованого багача на Романа (М. Стельмах);

// Який виражає лють, гнів, злість.

Він... упав на кушетку, закрився буркою... Потім виглянув з-під бурки одним розлютованим оком, очевидно, щось вирішивши (О. Довженко);

Стався постріл. У відповідь мені був дикий рев розлютованого звіра (М. Трублаїні);

На щастя, Андрій не розлучався з батогом і тепер усю свою спритність мусив показати перед розлютованим псом (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. розлютований — розлюто́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розлютований — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
3. розлютований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розлютувати. 2》 у знач. прикм. Дуже роздратований; лютий. || Який виражає лють, гнів, злість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розлютований — ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті), РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ'Ю́ШЕНИЙ розм., Я́РОСЛИВИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. розлютований — Розлюто́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розлютований — РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч до розлютува́ти. Дуже сумно дивитися на людину, яка вічно розлютована .., на всіх гримає і всіх готова покусати (Сам.  Словник української мови в 11 томах