розлютований

розлюто́ваний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розлютувати.

2》 у знач. прикм. Дуже роздратований; лютий.

|| Який виражає лють, гнів, злість.

Значення в інших словниках

1. розлютований — розлюто́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розлютований — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
3. розлютований — РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розлютува́ти¹. Дуже сумно дивитися на людину, яка вічно розлютована.., на всіх гримає і всіх готова покусати (В.  Словник української мови у 20 томах
4. розлютований — ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовладання, досяг крайньої люті), РОЗ'ЯРІ́ЛИЙ, ОЗВІРІ́ЛИЙ, РОЗ'Ю́ШЕНИЙ розм., Я́РОСЛИВИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. розлютований — Розлюто́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розлютований — РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч до розлютува́ти. Дуже сумно дивитися на людину, яка вічно розлютована .., на всіх гримає і всіх готова покусати (Сам.  Словник української мови в 11 томах