розметаний
РОЗМЕ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розмета́ти.
Чабани розшукували в степах свої розметані бурею отари (Гончар, І, 1959, 4);
Лободою позаростали майдани коло зруйнованих, розметаних дощенту церков (Морд., І, 1958, 100);
Хмари були високі, прозорі, розметані вітром по всьому піднебессі (Ю. Янов., II, 1958, 202);
Після короткого бою турецький загін, оточений майже з усіх боків, був розметаний дощенту (Добр., Очак. розмир, 1965, 145);
Дівчина швиденько зіскакує на ноги, рукою поправляє розметану косу (Стельмах, І, 1962, 519).
Словник української мови (СУМ-11)