розмикання

РОЗМИКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розмика́ти і розмика́тися.

Обов’язковою умовою творення голосних є відкритість ротової порожнини. Розмикання і змикання її здійснює нижня щелепа (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 51);

Вправи на місці. Розмикання групи від середини направо, наліво, на вказану кількість кроків (Худ. гімнаст., 1958, 68);

Електрична дуга утворюється часто при розмиканні струму (Курс фізики, III, 1956, 132).

Значення в інших словниках

1. розмикання — розмика́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розмикання — -я, с. Дія за знач. розмикати і розмикатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розмикання — РОЗМИКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розмика́ти і розмика́тися. Обов'язковою умовою творення голосних є відкритість ротової порожнини. Розмикання і змикання її здійснює нижня щелепа (з наук. літ.); Вправи на місці.  Словник української мови у 20 томах