розмикання
РОЗМИКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розмика́ти і розмика́тися.
Обов’язковою умовою творення голосних є відкритість ротової порожнини. Розмикання і змикання її здійснює нижня щелепа (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 51);
Вправи на місці. Розмикання групи від середини направо, наліво, на вказану кількість кроків (Худ. гімнаст., 1958, 68);
Електрична дуга утворюється часто при розмиканні струму (Курс фізики, III, 1956, 132).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розмикання — розмика́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- розмикання — -я, с. Дія за знач. розмикати і розмикатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розмикання — РОЗМИКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розмика́ти і розмика́тися. Обов'язковою умовою творення голосних є відкритість ротової порожнини. Розмикання і змикання її здійснює нижня щелепа (з наук. літ.); Вправи на місці. Словник української мови у 20 томах