розмикати
РОЗМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІМКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.
1. Роз’єднувати що-небудь зімкнуте, стулене, з’єднане; розтуляти.
Не розмикаючи міцно стиснутих рук, може, хвилину цілу стояли [хлопці], розглядаючи один одного (Головко, II, 1957, 446);
Лара, все ще не розмикаючи повіки, потягнулася, сплівши пальці над головою (Дім., Ідол, 1961, 256);
На олені був вовк. Він і мертвий не випускав шию оленя. Оротук ножем розімкнув йому зуби (Трубл., II, 1950, 27);
// Збільшувати інтервали, дистанцію між тими, хто стоїть в строю;
// Порушувати контакт в електричному колі.
Принцип телеграфування за допомогою цього апарата [Морзе] полягає ось у чому. Спеціальним ключем замикають і розмикають електричне коло з різною тривалістю періодів замикання і розмикання (Наука.., 8, 1963, 52).
◊ Розмика́ти (розімкну́ти уста́) — починати говорити.
— Де шукати [скарб]? Та Козак німував. — Чи, може, де в печері? Запорожець уст не розмикав (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 317);
— У себе в кімнаті своїй обидві співають — нема вгаву, а в бесіді.. уста не вміють розімкнути, німіють… (Вовчок, І, 1955, 376);
Почувала [Гаїнка], що мусить щось сказати, відповісти на ці слова, та не могла розімкнути уста (Гр., II, 1963, 400).
2. розм., рідко. Те саме, що відмика́ти 1.
— А, ти, злодіяко якийсь! — лютився капрал, поставив ліхтарню на підлогу і взявся розмикати колодку (Фр., І, 1955, 316);
Розімкнув замок: все приміряв то той, то другий ключ, поти не знайшовся такий, що якраз прийшовся (Мирний, III, 1954, 166).
Значення в інших словниках
- розмикати — розмика́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розмикати — -аю, -аєш, недок., розімкнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Роз'єднувати що-небудь зімкнуте, стулене, з'єднане; розтуляти. || Збільшувати інтервали, дистанцію між тими, хто стоїть в строю. || Порушувати контакт в електричному колі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розмикати — РОЗМИ́КАТИ, аю, аєш, док., кого, що. 1. що. Розчесати льон або коноплі для прядива. 2. що, діал. Вирвати що-небудь (по одному або частинами). Розмикати моркву з грядки. 3. кого, рідко. Доставити когось у різні місця, розмістити десь (про багатьох). Словник української мови у 20 томах
- розмикати — розмика́ти / розімкну́ти уста́. Говорити, розмовляти. — Де шукати (скарб)? — Та козак німував.— Чи, може, де в печері? Запорожець уст не розмикав (О. Ільченко); — У себе в кімнаті своїй обидві співають — нема вгаву, а в бесіді .. Фразеологічний словник української мови
- розмикати — ВІДМИКА́ТИ (за допомогою ключа відкривати замок або що-небудь замкнене), ВІДЧИНЯ́ТИ рідко, РОЗМИКА́ТИ розм. рідко, ВІДПИРА́ТИ розм. рідко. — Док.: відімкну́ти, відчини́ти, розімкну́ти, відпе́рти. Тремтячими руками він почав відмикати замок (О. Словник синонімів української мови
- розмикати — Розмика́ти, -ка́ю, -ка́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розмикати — Розмика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. розімкнути, -ну, -неш, гл. Растворять, растворить, открывать, открыть. Я розімкнув портмонет, то й видно було, що грошей чимало у мене. Волч. у. Словник української мови Грінченка