розмикати

РОЗМИ́КАТИ, аю, аєш, док., кого, що.

1. що. Розчесати льон або коноплі для прядива.

2. що, діал. Вирвати що-небудь (по одному або частинами).

Розмикати моркву з грядки.

3. кого, рідко. Доставити когось у різні місця, розмістити десь (про багатьох).

Розвезли, розмикали наших дітей по всенькому світу. Всім вони гарні, доки молоді, та здорові, та цвітуть, як мак (О. Гончар).

◇ (1) Розмика́ти / розімкну́ти уста́ – говорити, розмовляти.

– Де шукати [скарб]? – Та козак німував. – Чи, може, де в печері? Запорожець уст не розмикав (О. Ільченко);

– У себе в кімнаті своїй обидві співають – нема вгаву, а в бесіді .. уста не вміють розімкнути, німіють (Марко Вовчок);

Почувала [Гаїнка], що мусить щось сказати, відповісти на ці слова, та не могла розімкнути уста (Б. Грінченко).

РОЗМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІМКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що.

1. Роз'єднувати що-небудь зімкнуте, стулене, з'єднане; розтуляти.

Не розмикаючи міцно стиснутих рук, може, хвилину цілу стояли [хлопці], розглядаючи один одного (А. Головко);

Лара, все ще не розмикаючи повіки, потягнулася, сплівши пальці над головою (А. Дімаров);

На олені був вовк. Він і мертвий не випускав шию оленя. Оротук ножем розімкнув йому зуби (М. Трублаїні);

// Збільшувати інтервали, дистанцію між тими, хто стоїть в строю.;

// Порушувати контакт в електричному колі.

Принцип телеграфування за допомогою цього апарата [Морзе] полягає ось у чому. Спеціальним ключем замикають і розмикають електричне коло з різною тривалістю періодів замикання і розмикання (з наук.-попул. літ.).

2. розм., рідко. Те саме, що відмика́ти 1.

– А, ти, злодіяко якийсь! – лютився капрал, поставив ліхтарню на підлогу і взявся розмикати колодку (І. Франко);

Розімкнув замок: все приміряв то той, то другий ключ, поти не знайшовся такий, що якраз прийшовся (Панас Мирний).