розмикати

Розмика́ти, -ка́ю, -єш

сов. в. розімкнути, -ну, -неш, гл. Растворять, растворить, открывать, открыть. Я розімкнув портмонет, то й видно було, що грошей чимало у мене. Волч. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмикати — -аю, -аєш, недок., розімкнути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Роз'єднувати що-небудь зімкнуте, стулене, з'єднане; розтуляти. || Збільшувати інтервали, дистанцію між тими, хто стоїть в строю. || Порушувати контакт в електричному колі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. розмикати — розмика́ти / розімкну́ти уста́. Говорити, розмовляти. — Де шукати (скарб)? — Та козак німував.— Чи, може, де в печері? Запорожець уст не розмикав (О. Ільченко); — У себе в кімнаті своїй обидві співають — нема вгаву, а в бесіді .. Фразеологічний словник української мови
  3. розмикати — РОЗМИ́КАТИ, аю, аєш, док., кого, що. 1. що. Розчесати льон або коноплі для прядива. 2. що, діал. Вирвати що-небудь (по одному або частинами). Розмикати моркву з грядки. 3. кого, рідко. Доставити когось у різні місця, розмістити десь (про багатьох). Словник української мови у 20 томах
  4. розмикати — ВІДМИКА́ТИ (за допомогою ключа відкривати замок або що-небудь замкнене), ВІДЧИНЯ́ТИ рідко, РОЗМИКА́ТИ розм. рідко, ВІДПИРА́ТИ розм. рідко. — Док.: відімкну́ти, відчини́ти, розімкну́ти, відпе́рти. Тремтячими руками він почав відмикати замок (О. Словник синонімів української мови
  5. розмикати — Розмика́ти, -ка́ю, -ка́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розмикати — розмика́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  7. розмикати — РОЗМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІМКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. 1. Роз’єднувати що-небудь зімкнуте, стулене, з’єднане; розтуляти. Словник української мови в 11 томах