розмовний
РОЗМО́ВНИЙ, а, е.
1. Який уживається в розмові, характерний для усного мовлення.
Широко вливаються в поетичну мову розмовні інтонації (Рильський, III, 1956, 79);
Запас розмовних слів став таким великим, що вона з будь-ким могла вже вільно порозумітися (Хижняк, Тамара, 1959, 82).
2. Який має вигляд розмови, діалога; викладений у формі розмови, діалога.
Вірш [М. Бажана] «27-ме січня» написано .. розмовним, тонічним, різноскладовим віршем (Рад. літ-во, 5, 1964, 53).
3. діал. Говіркий, балакучий.
У товаристві був [Андрій] розмовний, веселий а навіть жартівливий (Фр., V, 1951, 16);
Зоня весела і розмовна дівчина (Л. Укр., III, 1952, 646).
Словник української мови (СУМ-11)