розмовний

РОЗМО́ВНИЙ, а, е.

1. Який уживається в розмові, характерний для усного мовлення.

Широко вливаються в поетичну мову розмовні інтонації (М. Рильський);

Запас розмовних слів став таким великим, що вона з будь-ким могла вже вільно порозумітися (А. Хижняк);

Справжня царина розмовної лексики – це пряма мова персонажів (з наук.-попул. літ.).

2. Який має вигляд розмови, діалогу; викладений у формі розмови, діалогу.

Вірш [М. Бажана] “27-ме січня” написано .. розмовним, тонічним, різноскладовим віршем (з наук. літ.).

3. діал. Говіркий, балакучий.

У товаристві був [Андрій] розмовний, веселий а навіть жартівливий (І. Франко);

Зоня весела і розмовна дівчина (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. розмовний — розмо́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. розмовний — -а, -е. 1》 Який уживається в розмові, характерний для усного мовлення. Розмовна мова — а) різновид літературної мови, вживаний у повсякденному спілкуванні; б) будь-яке мовлення, яке відбуваєтьсяч в усній формі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розмовний — Розмо́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розмовний — РОЗМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який уживається в розмові, характерний для усного мовлення. Широко вливаються в поетичну мову розмовні інтонації (Рильський, III, 1956, 79); Запас розмовних слів став таким великим...  Словник української мови в 11 томах
5. розмовний — Розмовний, -а, -е Разговорный. Желех.  Словник української мови Грінченка