розморений
РОЗМО́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розмори́ти.
Усі обернулися. Крилов, мабуть, розморений спогадами про ситну їжу, заснув (Полт., Повість.., 1960, 467);
*Образно. Сонце заливало золотим промінням розморену, огорнуту туманом ріку (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 63).
2. у знач. прикм. Який розморився, відчув фізичну втому, млявість, сонливість; втомлений.
Розморений Данило лежав на ліжку і дрімав (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 425).
Словник української мови (СУМ-11)