1. Словник української мови в 11 томах

розморений

РОЗМО́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розмори́ти.

Усі обернулися. Крилов, мабуть, розморений спогадами про ситну їжу, заснув (Полт., Повість.., 1960, 467);

*Образно. Сонце заливало золотим промінням розморену, огорнуту туманом ріку (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 63).

2. у знач. прикм. Який розморився, відчув фізичну втому, млявість, сонливість; втомлений.

Розморений Данило лежав на ліжку і дрімав (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 425).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розморений — розмо́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розморений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розморити. 2》 у знач. прикм. Який розморився, відчув фізичну втому, млявість, сонливість; втомлений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розморений — РОЗМО́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розмори́ти. Усі обернулися. Крилов, мабуть, розморений спогадами про ситну їжу, заснув (О. Полторацький); Дядько дрімав, розморений спекою (Ю. Мушкетик); * Образно. Словник української мови у 20 томах