1. Словник української мови у 20 томах

розморений

РОЗМО́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розмори́ти.

Усі обернулися. Крилов, мабуть, розморений спогадами про ситну їжу, заснув (О. Полторацький);

Дядько дрімав, розморений спекою (Ю. Мушкетик);

* Образно. Сонце заливало золотим промінням розморену, огорнуту туманом ріку (Ю. Бедзик).

2. у знач. прикм. Який розморився, відчув фізичну втому, млявість, сонливість; втомлений.

Розморений Данило лежав на ліжку і дрімав (А. Хижняк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розморений — розмо́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розморений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розморити. 2》 у знач. прикм. Який розморився, відчув фізичну втому, млявість, сонливість; втомлений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розморений — РОЗМО́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розмори́ти. Усі обернулися. Крилов, мабуть, розморений спогадами про ситну їжу, заснув (Полт., Повість.., 1960, 467); *Образно. Сонце заливало золотим промінням розморену, огорнуту туманом ріку (Ю. Словник української мови в 11 томах